ДIАЛОГ ПIД ЯЛИНКОЮ
- Що ж воно коiться в свiтi? - Та, бачте, зима.
- Як то - зима? - А отак. Подивiться, постежте,
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку
Там, де до ваших будiвель пiд'iзду нема.
- Що ж буде далi? - Та сiчень.
- Невже? - Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, i малюнки ж покреслила в нiй хуртовина!
Iх я вже вивчив, до лiтер узявся тепер.
- Ну, а по сiчню? - Та квiтень прийде, як назло.
Квiтень по сiчню? Ви певнi? -Повiрте на слово.
В лici сьогоднi сопiлка так грала чудово!
Дивно лише, що музики при нiй не було.
- Що ж нам ,сердешним, робити? - Чого там, живiть.
Шийте спiдницi з китайки, як грошей в вас досить.
- Тю! Та китайки нiхто вже сто рокiв не носить!
- Вже як пошие - де дiнеться! - буде носить!
- Буде носить, бо ж настане година така, Що й
завiрюха ущухне, i крига розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято рiздвяне
Тут, на вечiрцi, наразi утнём гопака!
- Ряженi хлопцi й дiвчата i смiх без кiнця.
Мiсяць - блiда, зi свiчею всерединi, куля.
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо - не дуля!)
I - гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця...
(C) не мое, честно предрал с форума Go-elbrus.
, ловите:
)
